Коли я читав книжку "Зеленський без гриму", яку щойно написав мій колега Сергій Руденко, я згадав самого себе 13-річної давнини, коли вирішив написати біографію тодішнього російського президента Дмитра Медведєва — до речі, ми із Сергієм видали ці біографічні нариси у одних видавців. І я добре розумію Сергія, бо це справжня авторська голгофа — спробувати написати біографію людини, у якої насправді немає ніякої біографії, принаймні політичної. Доводиться обмежуватися новелами, щоб за ними приховати відсутність біографії свого героя. Адже коли читач прочитає "Зеленського без гриму", він переконається, що грим — це і є Зеленський.

В 35 епізодів втиснуто історію формування Зеленського і бурхливі півтора роки президенства, згадано соратників, кварталівців, сватів, слуг, всю різношорстну команду, з якою він прийшов на Банкову. Книга читається дуже легко, відчувається великий публіцистичний досвід автора. Й попри здоровий скептицизм і критицизм, який незмінно супроводжує ставлення журналістів до української влади, автору вдається зберегти коректність і неупередженість до об'єкту свого аналізу. Хороша робота, Сергій Руденко!
.